Блог Віталія Кличка

29 квітня 2012, 17:46

В суботу провели у Запоріжжі партійний з’їзд. Було понад п’ять сотень делегатів з усієї України , багато гостей....

Збереження довкілля

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА – БАЗОВА ЦІННІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

ЯКІ ПРОБЛЕМИ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МИ МАЄМО?

На сьогодні екологічна ситуація в Україні постійно погіршується, збільшується антропогенне навантаження на навколишнє середовище, відбувається виснаження природних ресурсів через їхнє інтенсивне використання.

На жаль, державна політика та управління в цій сфері не здатні ефективно та вчасно вирішувати як локальні, так і національні та глобальні екологічні проблеми. У державі відсутнє комплексне бачення шляхів розв’язання численних екологічних проблем, вдосконалення екологічного законодавства та покращення стану дотримання міжнародних угод в сфері захисту довкілля. Національний план дій з охорони навколишнього середовища не затверджено.

Екологічне законодавство часто змінюється без системного підходу. Водночас найважливіші норми щодо відповідальності за правопорушення в природоохоронній сфері, культури користування природними ресурсами та нормативів екологічної безпеки залишаються застарілими. Відсутні й економічні стимули для реалізації суб’єктами економіки екологічних стратегій розвитку.

В Україні фактично знищена система державної екологічної експертизи проектів будівництва нових та розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих об’єктів, в першу чергу тих, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Відтак потенційно небезпечні для довкілля та людей об’єкти та види діяльності не підлягатимуть комплексній експертній оцінці на етапі їхнього планування (проектування).

Загроза знищення біорізноманіття

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє близько 35% її біорізноманіття. Протягом останніх років спостерігається збільшення кількості видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні через загрозу зникнення.

В Україні відсутні загальнодержавна програма збереження, відтворення та невиснажливого використання біорізноманіття України, а також загальнодержавна програма розвитку заповідної справи, тому державна політика в даних сферах є невизначеною.

Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу в сфері охорони біологічного різноманіття відбувається незадовільно, щорічні плани заходів Уряду щодо виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу не виконуються, хоча сфера захисту довкілля є пріоритетною сферою для адаптації законодавства в Україні.

Кліматичні зміни

Україна належить до країн, що сприяють поглибленню глобальної проблеми зміни клімату, оскільки знаходиться у двадцятці країн, які є найбільшими емітентами CO² у світі, а наша економіка має одну із найбільших високо вуглецевих економік. Україна є лідером серед енергетично неефективних держав світу. На виробництво одиниці продукції валового внутрішнього продукту в Україні необхідно витратити у 2-3 рази більше енергії в порівнянні з іншими країнами світу.

Ризики, пов’язані з розвитком та експлуатацією об’єктів атомної енергетики

Україна входить до п'ятірки європейських країн, що мають найбільш потужні атомні електростанції, однак системних змін у ядерній галузі не відбулося за всі роки незалежності. В Україні так і не створено сучасної організаційної інфраструктури, наукової підтримки та підготовки кадрів. Застарілі та небезпечні технології на всіх типах реакторів постійно потребують капіталовкладень для підвищення безпеки. В державі відсутня система фінансового забезпечення рекультивації радіоактивно забруднених після аварії на Чорнобильській атомній електростанції територій, зняття з експлуатації ядерних реакторів, що використали свій ресурс; обслуговування радіоактивних сховищ та звалищ. Забір поверхневих вод для компенсації втрат на випаровування у ставках-охолоджувачах та градирнях атомних електростанцій викликає зниження водності річок в Україні, яка за класифікацією Організації Об’єднаних Націй належить до малозабезпечених водними ресурсами країн.

ЧОГО МИ ПРАГНЕМО?

Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу прийнято. Проте на практиці процеси адаптації законодавства України відбуваються вкрай повільно і неякісно. Так, давно потребують узгодження норми національного законодавства, що регулюють нормативи викидів в атмосферне повітря, нормативи якості водних ресурсів, функціонування дозвільної системи та системи оцінки впливу на навколишнє середовище, поводження із відходами, збереження біорізноманіття та інші сфери.

З метою вирішення вказаних проблем слід здійснити такі заходи:

Затвердити національний план дій з охорони навколишнього природного середовища та забезпечити фінансування заходів, що передбачені у ньому.
Посилити контроль за дотриманням екологічного законодавства, удосконалити методики визначення обсягу шкоди, розрахунку збитків, завданих знищенням елементів навколишнього середовища (ґрунти, водні ресурси, флора та фауна тощо) чи погіршенням якості природних ресурсів, посилити відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та вдосконалити процедури притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання та громадян за заподіяну шкоду.
Відновити обов’язкову державну екологічну експертизу щодо проектів будівництва, реконструкції об’єктів та видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, запровадити обов’язковість врахування думки громадськості в процесі планування та забудови та місцевому рівні.
Підвищити плату за спеціальне користування природними ресурсами, удосконалити дозвільну систему у сфері охорони навколишнього природного середовища, спрямовану на регулювання природокористування шляхом встановлення науково обґрунтованих лімітів на використання природних ресурсів та встановлення гранично допустимих рівнів забруднення навколишнього середовища; впровадження інтегрованого дозволу на природокористування; спрощення процедури видачі цього дозволу та забезпечення повної прозорості цього процесу.

ЯК ЦЬОГО ДОСЯГТИ?

Напрямок головного удару – безвідповідальність держави щодо питань екологічної безпеки

Збереження біологічного різноманіття, природно-заповідного фонду України

З метою припинення втрат біологічного різноманіття та збільшення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, покращення виконання ними покладених на них функцій ми повинні зосередитися на наступних заходах:

Прийняття загальнодержавної програми збереження, відтворення та невиснажливого використання біорізноманіття України, а також загальнодержавної програми розвитку заповідної справи із широким обговоренням цих документів громадськістю.
Створення нових об’єктів природно-заповідного фонду та збільшення його площі, уніфікація підпорядкування об’єктів природно-заповідного фонду єдиному уповноваженому Урядом органу, посилення відповідальності та контролю за порушенням режиму таких об’єктів.
Врахування вимог збереження біотичного та ландшафтного різноманіття в програмах соціально-економічного розвитку України та її регіонів.
Посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони, збереження та використання біорізноманіття, в першу чергу за знищення видів рослин і тварин, що занесені до Червоної книги України.
Реформування системи державного контролю за рибальством, мисливством та іншим використанням об’єктів тваринного світу з метою його зосередження в одному правоохоронному органі.
Проведення науково обґрунтованого перегляду лімітів на промисловий вилов риби у всіх водних об’єктах України та введення мораторію на будь-яке спеціальне використання рибних ресурсів, що занесені до Червоної книги України (в тому числі у наукових цілях).
Розробка системи економічної оцінки біорізноманіття та врахування його вартості в питаннях власності, ціни ресурсів і кінцевих продуктів, у процесі виробництва і операцій з торгівлі, а також економічної оцінки об’єктів природно-заповідного фонду.

Повноцінна участь України у подоланні наслідків глобальної проблеми зміни клімату

Україна повинна стабілізувати свої викиди парникових газів. За висновками експертів, в Україні впроваджувати заходи з підвищення енергоефективності у 4-10 разів дешевше, ніж будувати нові теплові та атомні електростанції.

Україні слід здійснити наступні заходи:

Розробити державну програму зі зниження викидів парникових газів, а також відповідні регіональні плани заходів для обліку та регулювання таких викидів.
Заохочувати розвиток альтернативних джерел енергії. Енергетична стратегія України повинна бути переглянута з метою посилення державної підтримки впровадження відновлюваних джерел енергії в Україні.
Збільшити використання біопалива. Потрібен закон про обов’язковий відсоток біопалива в усьому пальному, що продається на території України.
Забезпечити утилізацію та можливість ефективного використання метану зі сміттєзвалищ, а також шахтного метану.
Вдосконалити державні програми енергозбереження та енергоефективності. Політикою держави з енергозбереження повинна бути низка адміністративних, економічних та інформаційних державних інструментів, що стимулюють енергозбереження. Прикладами такої політики є створення системи стандартів з використання енергії на одиницю виробленої продукції для окремих секторів промисловості із встановленням штрафів за недотримання таких стандартів, зняття субсидій на видобуток та використання викопних видів палива, впровадження податків на викопні види палива на рівні, який би сприяв вкладанню коштів в енергозбереження.
Провести реформування в сільському господарстві, а саме: переглянути управління продуктивністю тваринництва для скорочення викидів метану; заохотити використання відходів рослинництва як біопалива.
Відновити існуючі та насадити нові ліси (особливо на малородючих землях), забезпечити їхнє оптимальне використання.
Реформувати систему комунального господарства в містах шляхом: впровадження систем роздільного збору сміття та переробки вторинних матеріалів; покращення теплоізоляції будинків; заміни котлів на системах центрального опалення; встановлення систем автономного опалення в освітніх закладах, житлових будинках, інших спорудах; подальшого впровадження систем обліку та регулювання витрат на тепло, воду та інше.