Блог Віталія Кличка

29 квітня 2012, 17:46

В суботу провели у Запоріжжі партійний з’їзд. Було понад п’ять сотень делегатів з усієї України , багато гостей....

Культурна та мовна політика

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА – НАЦІОНАЛЬНА, ЦІКАВА, СУЧАСНА

Які проблеми існують сьогодні у сфері культурної та мовної політики?

Політизація культурної сфери, конфліктність питання про мовне і культурне різноманіття

Проблема мовного та культурного різноманіття українського суспільства традиційно використовується у політичних цілях. Подібна ситуація несе у собі небезпеку розколу країни за мовно-культурними ознаками. Політичні спекуляції на цих темах стають можливими внаслідок того, що у суспільстві досі відсутній консенсус щодо таких принципових питань, як сфери функціонування мов, важливість збереження та посилення ролі української мови для забезпечення суспільної ідентичності України за умов вільного розвитку та захисту прав інших мов, що використовуються громадянами нашої держави. Відсутність виваженого діалогу у мовному питанні гальмує консолідуючі процеси формування громадянської нації як втілення прагнення всіх громадян реалізувати себе у спільній для всіх державі.

Другорядність проблем культури у державному житті

Сьогодні в Україні домінують уявлення про те, що сфера культури є другорядною по відношенню до економіки. Але, як показує українській досвід державотворення, економіка як така не здатна забезпечити політичної і громадської єдності нації. Лише національна самобутня культура є тим підґрунтям, на якому формуються, а потім транслюються у майбутнє спільні для усього суспільства цінності і цілі. У свою чергу, консолідація суспільства на основі спільних цінностей та цілей є необхідної умовою успішних економічних перетворень. Ці спільні цінності та цілі всіх громадян України, незалежно від мовних, культурних, релігійних та інших відмінностей повинні стати основою для формування єдиної громадянської нації. Ми повинні усвідомити, що цілі, які нас об’єднують, важливіші за історичні міфи та ідеології, які можуть нас розділяти.

Загроза периферійності

Тоталітарний режим знищив в Україні традиційні спільноти, які підтримували автентичну культурну традицію. Сьогодні традиції часто підміняються їхньої сучасною імітацію – етнографізмом та шароварщиною. Така культура, будучи штучно ізольованою від зовнішніх впливів, а отже, і сучасних тенденцій культурного розвитку, є мало цікавою як за кордоном, так і всередині самої країни.

Ще однією причиною самоізоляції української культури є намагання захистити мовну і культурну ідентичність від можливої асиміляції іншими, більш агресивними та потужними культурними традиціями. Проте культура, яка обирає шлях самоізоляції, ніколи не буде конкурентоспроможною і розчиниться у чужих культурних контекстах, яким вона начебто опирається.

Якою має бути культурна політика України? На які цілі вона спрямовуватиметься?

Нова культурна політика має базуватися на таких засадничих принципах:

Збільшення можливостей для підвищення конкурентоспроможності сучасної української культури. Управління культурною сферою у відповідності до сучасних реалій. Відкритість іншим культурним традиціям і сучасним тенденціям зі збереженням своєї національної ідентичності.
Відхід від розподільчо-дотаційного принципу підтримки культурної сфери, започаткування ефективних форм державно-приватного партнерства - держава має створювати сприятливі умови для розвитку книговидання, кіноіндустрії, шоу-бізнесу та туристичного бізнесу. Заохочення державою приватного підприємництва до стратегічних інвестицій у сферу культури. Формування законодавства щодо різних форм пільгового оподаткування інвестицій у культурну сферу.
Дотримання ідей відкритості, гуманізму, полікультурності і політичної коректності. Сприяння культурній рівноправності всіх народів і регіонів з урахуванням їхньої історичної, ціннісної та мовної різноманітності. Недопущення будь-якої дискримінації на мовному ґрунті для всіх націй і народностей, які проживають в Україні.

Як цього досягти?

Напрямок головного удару – меншовартість української культури для світу і другорядність – для держави

Перед Україною стоїть завдання формування перспективної, спрямованої у майбутнє політики у сфері культури. Щоб досягти цієї мети, ми вважаємо за необхідне:

Законодавчо розширити поняття культури до комплексного тлумачення культури як процесу, зорієнтованого на виробництво культурного продукту.
Провести SWOT-аналіз культурних ресурсів, можливостей, конкурентоздатності культурної парадигми сучасної України.
На нормативно-правовому рівні переосмислити завдання культурної політики України. З огляду на це, пропонуємо досягнення таких основних цілей:

Збереження української ідентичності через культуру.
Формування та консолідація громадянської нації.
Збереження української культурної різноманітності.
Розвиток українських культурних індустрій.
Популяризація України у світі.

Здійснювати культурну політику, спираючись на: державні органи; органи самоврядування, адже більша частина культурного продукту твориться на місцях; персоніфіковане спонсорство; бізнес у сфері культури (кіноіндустрія, шоу-бізнес тощо).
Реалізовувати культурну політику, законодавчо розподіливши сфери компетенцій всіх учасників ринку створення культурного продукту. Держава не здатна ані контролювати, ані підтримувати всі сфери культури (кіно, шоу-бізнес, цирк тощо). Справа держави – регулювати ринок культурних пропозицій та підтримувати вкрай унікальні культурні явища, а також навчальну сферу.
Законодавчо розширити поняття «національний спадок» не лише до матеріальних і нематеріальних об’єктів культури, але й до явищ, процесів, природних і антропогенних цінностей, як наприклад, природні та культурні ландшафти. Провести перереєстрацію цінностей національного культурного спадку на нових засадах.
На урядовому рівні потрібно перейти від підтримки культури у вузькому сенсі слова до стимулювання розвитку всіх культурних індустрій.
Вдосконалити законодавство, що стосується спонсорської діяльності у сфері культури.
Здійснити перехід від дотаційно-розподільчої політики в сфері фінансування культури до ефективної політики «позитивної дискримінації». Запровадити пільгове оподаткування значної частини видів культурної діяльності, що мають загальнонаціональне значення.
Здійснювати виважену мовну політику в Україні, враховуючи стратегічну мету посилення ролі державної української мови та захисту прав і розвитку всіх мовних спільнот в Україні. Дотримуватися принципу єдиної державної мови з розширеним використанням мов національних меншин.