Блог Віталія Кличка

29 квітня 2012, 17:46

В суботу провели у Запоріжжі партійний з’їзд. Було понад п’ять сотень делегатів з усієї України , багато гостей....

Антикорупційна політика

ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ – УМОВА ЗДІЙСНЕННЯ УСПІШНИХ РЕФОРМ

ЯКИЙ РІВЕНЬ КОРУПЦІЇ МИ МАЄМО?

Корупція у нашій державі сформована у вигляді своєрідної піраміди, основні елементи якої взаємообумовлені і впливають одне на одного. Основними складовими корупційної піраміди виступають:

Політична корупція - обумовлюється специфікою виборчої системи, що породжує клановість політичних партій, закритість формування партійного активу, відсутність внутрішньопартійної демократії. Вона розпочинається з неофіційної плати за включення до партійних списків кандидатів в депутати.
Бюджетна корупція - зумовлена можливістю доступу представників партій-переможців до ресурсів державного і місцевих бюджетів та поповнення за їхній рахунок своїх попередніх «політичних інвестицій». Представники партій отримують важелі впливу на публічних службовців з метою вирішення своїх приватних інтересів.
Корупція в адміністративних органах - яскраво проявляється в зловживаннях чиновників при наданні адміністративних послуг чи проведенні перевірок діяльності приватних осіб.
Корупція в системі правосуддя - полягає у можливостях суддів ухвалювати рішення, порушуючи закон, а у прокурорів та слідчих - ставити порушення і розслідування кримінальних справ в залежність від наявності корупційної плати.
Корупція в освіті, охороні здоров’я - має необмежене поширення і зачіпає інтереси більшості громадян України.

Однак значна частина населення країни ставиться до корупції як до ринкового механізму для прискорення вирішення власних проблем і вважає таку поведінку виправданою. Таке сприйняття людьми корупції є неприйнятним і робить боротьбу із нею ще складнішою.

Безліч законів та нормативних актів також мають корупційну складову та провокують корупційні дії. Вони або прямо надають чиновникам надмірно широкі дискреційні повноваження, до того ж не збалансовані їхньою відповідальністю, або є нечіткими чи суперечливими, або просто нав’язують надмірні обмеження, суперечать здоровому глузду та реаліям життя. Це стає причиною їх масового порушення. За таких умов корупційні способи є єдиним можливим способом вирішення існуючих проблем.

ЖИТТЯ, ВІЛЬНЕ ВІД КОРУПЦІЇ

Передбачає, що:

Усунуті передумови для корупції, в тому числі законодавчі. Парламент, Уряд та інші відповідні органи постійно та наполегливо працюють над удосконаленням законодавства з метою усунення корупційних можливостей.
Участь в політичному житті зацікавлених в цьому осіб має на меті проведення реформ задля підвищення рівня життя, соціальних, культурних, освітніх та інших стандартів суспільства, а не є способом досягнення особистого збагачення на шкоду публічним інтересам.
Публічні особи (політики, судді, державні службовці і службовці місцевого самоврядування тощо) здійснюють свою діяльність у відповідності до вимог Конституції і законів України. Вони отримують достатню заробітну плату, керуються у своїй повсякденній роботі затвердженими правилами професійної етики, старанно уникають конфліктів інтересів, підлягають ефективному внутрішньому контролю, їхні доходи і видатки є предметом фінансового контролю та громадського моніторингу.
Відповідальність за корупційні порушення є невідворотною незалежно від статусу і зв’язків чиновників. Причетні до хабарництва особи позбавлені можливості займати посади на публічній службі.
Присутність держави в економічному житті суспільства є оптимально обґрунтованою. Роль держави зводиться до реєстрації бізнесу, стягнення податків і дотримання законодавства суб’єктами підприємницької діяльності. Контакти приватних осіб з публічною адміністрацією відбуваються переважно за допомогою електронних чи телефонних засобів спілкування або поштою.
Люди сприймають корупцію як суцільне зло, яке рано чи пізно буде спрямоване проти них самих, навіть, якщо й на перший погляд вона допомагає вирішити якусь проблему.

ЯКИМИ ЗАХОДАМИ МОЖЛИВО ПОДОЛАТИ КОРУПЦІЮ?

Напрямок головного удару – законодавчі лазівки для зловживання службовим становищем

Подолання теперішньої корупції є складним та непростим процесом. Він повинен полягати в реалізації комплексу заходів, пов’язаних із:

Інституційними змінами щодо усунення передумов корупції.
Зміною громадської думки.
Боротьбою з проявами корупції.

Інституційні зміни необхідно розпочати із наведення порядку в організації владних інституцій і законодавства про них. За допомогою цих кроків буде створено прозорі та оптимальні механізми діяльності органів влади і, як наслідок, створені передумови для боротьби з корупцією та корупціонерами. При організації діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування будуть проведені наступні інституційні заходи із запобігання корупції:

Розмежовано політичні і адміністративні посади в органах влади. Політичними посадами в органах виконавчої влади мають бути визнані лише міністри та їхні заступники. Всі інші посади повинні визнаватися адміністративними і обійматися державними службовцями у порядку, визначеному оновленим законодавством про державну службу.
Подолано системний конфлікт інтересів в діяльності органів публічної адміністрації, що означатиме неможливість одним органом влади виконувати взаємовиключні функції з прийняття нормативно-правових актів, надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної діяльності, управління об’єктами власності тощо.
Законодавчо врегулювано відносини між приватними особами і публічною адміністрацією, запроваджено європейські стандарти адміністративної процедури і мінімізовано особисті контакти публічних службовців і осіб-користувачів послуг.
Створено повсюдно центри з надання адміністративних послуг за принципом «єдиного вікна».
Забезпечено доступ до публічної інформації.
Проведено реформу інспекційної діяльності публічної адміністрації, яка включатиме: оптимізацію (скорочення) системи інспекційних органів; розподіл на декілька органів влади структур, які наразі об’єднують в собі підрозділи з досудового слідства (дізнання) і інспекційної діяльності; усунення дублювання в їхній діяльності; відміну практики формування річних планів зі збору штрафів та застосування інших каральних санкцій; зміщення уваги інспекційних органів, насамперед, на запобігання вчиненню нових порушень; суттєве обмеження втручальних повноважень інспекційних органів; надання виключно судовим органам повноважень із санкціонування заходів щодо доступу до приватних володінь, вилучення предметів і документів, заборони/обмеження здійснення певної діяльності.
Впроваджено систему електронного врядування і електронного документообігу в органах влади.
Удосконалено статус публічних службовців, що передбачає: встановлення обов’язковості конкурсного відбору на посади службовців; запровадження колегіальності дисциплінарного провадження; підвищення розміру оплати праці чиновників, в першу чергу, нижчого рівня; встановлення на рівні закону величини винагороди службовців; введення декларування доходів і витрат чиновників та членів їхніх сімей.
Надано повноваження одному із органів влади щодо перевірки даних річних декларацій публічних службовців. Необхідно забезпечити належну прозорість в його діяльності. Результатом діяльності цього контролюючого органу у випадку виявлення невідповідності між задекларованими даними і реальними доходами/витратами буде кримінальне переслідування службовців.
Створено відділи внутрішніх розслідувань у кожному органі влади як елементу внутрішнього контролю. Вони будуть уповноважені не лише на перевірку законності діяльності (використання майна, коштів), але й на здійснення аудиту ефективності функціонування органу, ефективності реалізації бюджетних програм тощо. Необхідно також закріпити належну самостійність таких підрозділів. Це стосується незалежності керівників підрозділів, яка може досягатися призначенням на ці посади на певний визначений строк, гарантіями від безпідставного дострокового звільнення, закріпленням самостійності у вирішенні питань добору кадрів, формуванні структури підрозділу, плануванні діяльності.
Визначено орган влади, уповноважений в Уряді на аналіз, вироблення і реалізацію державної антикорупційної політики. Одним із його завдань має стати дослідження корупційних ризиків у законодавстві та процедурах, підготовка рекомендацій щодо усунення цих положень та інших перепон, котрі сприяють корупційним діянням. Також такий орган зобов’язаний забезпечити проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативних актів, результати якої повинні бути обов’язковими для врахування органами влади під час ухвалення ними нормативних актів. Ця інституція не може наділятися іншими повноваженнями у сфері протидії корупції, наприклад, щодо кримінального переслідування, перевірки декларацій службовців тощо.

Важливе значення у питанні запобігання корупції має зміна ставлення суспільства до «хабара» як до можливості швидкого вирішення питання на свою користь. Цим процесам повинна сприяти цілеспрямована інформаційна діяльність держави, за допомогою якої слід кардинально змінити ставлення населення до корупції. Ефективність таких заходів матиме належний ефект лише в поєднанні з іншими чинниками, в тому числі підвищенням рівня доходів населення, антикорупційним вихованням громадян, проведенням інституційних змін в організації влади, боротьбою з окремими проявами корупції.

Держава також мусить створити умови для активної участі представників бізнес-середовища в неформальних партнерствах, пактах, угодах про доброчесність. Основним пунктом цих домовленостей має стати умова про уникнення сторонами (представниками бізнесу) корупційних зв’язків у відносинах з органами влади, особливо при тендерних процедурах.

Крім підвищення рівня свідомості людей щодо шкідливості корупції необхідна умова – запровадження з боку держави належної діяльності з протидії корупції.

Важливим в цьому аспекті повинно стати створення окремого антикорупційного органу, уповноваженого на розслідування корупційних діянь вищих посадових осіб держави. Його створення слід обов’язково гармонізувати з процесом ґрунтовного реформування системи кримінального правосуддя. У складі цього органу розслідування слід об’єднати спеціальних прокурорів і спеціальних слідчих, які працюватимуть під процесуальним керівництвом останніх.

Політика подолання корупції повинна бути позбавлена намагань запровадження і призначення надзвичайно великих розмірів покарання під кутом зору європейської практики (наприклад, тривале чи навіть довічне позбавлення волі). Невідворотність відповідальності і покарання за корупційні діяння є значно більш дієвим профілактичним заходом, ніж декларування у законі найсуворіших санкцій, які, проте, будуть вибірково застосовуватися на практиці проти опонентів. Акцент при покаранні слід робити не на позбавленні волі, а на стягненні великих штрафів і довічній забороні винним особам обіймати посади публічних службовців.

Слід удосконалити кримінальне і адміністративне деліктне законодавство з метою подолання корупційних ризиків у ньому. Зміни полягатимуть у: зменшенні різниці між найнижчим і найвищим розміром кожного покарання (стягнення); узгодженні ідентичних складів злочинів і адміністративних правопорушень, які відрізняються лише розміром завданої шкоди; позбавленні посадовців можливості стягнення штрафів на місці вчинення порушень.

Водночас всі повинні усвідомити, що одними лише репресивними заходами неможливо обмежити рівень корупції. Ми повинні також сконцентрувати свої зусилля на виробленні єдиної стратегії проведення кожної з необхідних для подолання корупції реформ (конституційної, політичної системи, адміністративної, судової, кримінальної юстиції), котрі повинні створити передумови успішної антикорупційної діяльності.